Ольга Франко: невістка Каменяра, яка пережила репресії і стала зіркою української кухні

Портрет Ольги Франко, невістки Івана Франка

Ольга-Марія Франко, уроджена Білевич, увійшла в історію як авторка кулінарних бестселерів міжвоєнного періоду. Її книги з понад 1400 рецептами досі надихають господинь. 23 липня 2026 року виповнилося 130 років від дня її народження.

Народилася вона 23 липня 1896 року в селі Вирів (нині Львівський район) у священницькій родині. Була наймолодшою, четвертою дитиною. У 1911 році під час навчання в гімназії імені Маркіяна Шашкевича познайомилася з Петром Франком — сином письменника Івана Франка. Вони одружилися 4 лютого 1919 року в селі Полонична.

Петро воював у лавах Українських січових стрільців, отримав срібну медаль «За хоробрість» і створив перший Летунський відділ Української галицької армії. Ольга тоді викладала українську мову в Буську.

Кулінарні книги, що об’єднали Україну

У 1920 році подружжя опинилося у Відні. Ольга закінчила дворічні курси кулінарії при Вищій школі сільського господарства. Саме там зародилася ідея першої української кулінарної книги.

У 1929 році в Коломиї вийшла «Перша українська загально-практична кухня». Понад 500 сторінок, 1400 рецептів з усього світу й різних регіонів України — галицький і київський борщ, харківська юшка, волинські зрази. Книга містила поради щодо здорового харчування, ілюстрації грибів, риби, овочів і способи сервірування столу.

Передмову написав Петро Франко: «Їж тоді, коли маєш до цього охоту… Не пересолюй!… Перестань їсти, коли міг би ще дещо з’їсти». Епіграф звучав так: «Порадник для всіх, що хочуть довго жити».

У 1937 році, коли продукти стали дефіцитом, Ольга видала «Всенародню кухню» — збірку простих і ощадливих страв із 196 рецептами, згрупованими за порами року.

Репресії, втрати і життя для родини

У 1931 році сім’я переїхала до Харкова. Там вони пережили Голодомор. Як іноземці отримували пайки й ділилися ними з іншими. 1941 року, 28 червня, у день народження Петра, його забрали. Більше живим його не бачили. Лише через роки зі секретної шифротелеграми стало відомо: його, найімовірніше, розстріляли того ж літа.

Старшу доньку Віру спочатку відправили до концтабору Равенсбрюк, а 1946-го — на довічне заслання до Сибіру. Вона повернулася лише після смерті Сталіна. Молодша донька Іванна (Ася) померла від онкології у 1978 році.

Ольга чекала чоловіка все життя. Навіть за кілька днів до смерті говорила: «Зараз Петро приїде, я мушу кролика втушити». Померла 1987 року на 91-му році життя.

Онуки згадують її як строгу, але люблячу бабу. Вона знала смаки кожного з сімох онуків, пекла тістечка навіть для їхніх ляльок і ніколи не скаржилася на втому. До останніх місяців готувала для родини.

Сьогодні онука Іванна Міліянчук разом із правнучками продовжує справу. Проєкт «Практична кухня. Забуте і нове» адаптує рецепти Ольги для сучасної кухні. Книги перевидають, а страви за її переписами з’являються в ресторанах Львова.

Ольга Франко не лише зберегла кулінарну спадщину. Вона довела: навіть у найтемніші часи можна творити й передавати культуру наступним поколінням.

By Андрій Савченко

Андрій Савченко — практик із Дніпра, який понад 14 років працює з плиткою: від звичайної кераміки до великоформатного керамограніту та складних дизайнерських рішень. Починав укладальником, згодом став технічним консультантом і підрядником. За цей час особисто керував сотнями об’єктів — від квартир і приватних будинків до комерційних приміщень. У блозі Андрій ділиться не теорією з інтернету, а тим, що реально працює на об’єктах: які матеріали тримаються роками, де найчастіше помиляються майстри, як правильно вибрати плитку під конкретні умови і на чому можна зекономити без втрати якості.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *