Письменник, музикант і військовослужбовець Павло Вишебаба презентував нову збірку «Марґіналії». У ній поет осмислює досвід фронту, депресію та пошук себе під час повномасштабної війни. Літературна оглядачка Аріна Кравченко поговорила з автором про те, як поезія допомагає фіксувати стани та чи можна знайти координати в просторі невизначеності.
Вишебаба пояснив, що з шести років усвідомив: «Якщо я ословлюю, значить існую». З десяти почав писати вірші, а з 2014-го перейшов на українську після окупації Краматорська. Перший текст, який зазвучав природно українською, з’явився 2016 року. Активніше писав 2020–2021-го, а 2022-й став часом, коли інструментарій уже був готовий. Перша збірка «Тільки не пиши мені про війну» фіксувала емоції як поляроїдні знімки. «Марґіналії» — концептуальніша робота з трьома ракурсами на кожну тему.
Зміни в суспільстві та особисті трансформації
Автор зазначив, що вже восени 2022 року зрозумів: війна буде довгою. «Багато хто готовий на багато що заради України, якої ніколи не буде», — сказав він. З 2023 року поет пережив великий депресивний розлад і ПТСР. Збірку писав всупереч апатії майже два з половиною роки — з 2023-го по 2025-й. «Завдання літератури — видобувати з темряви світло», — наголосив Вишебаба, цитуючи Любка Дереша. Після здачі книги в друк антидепресанти почали діяти, і стан покращився.
Кожна трилогія у збірці — про стан за межею: паління книжок для тепла, втрату GPS на фронті, відчуття виштовхнутості з цивілізації. Ілюстраторка створила артбук, а разом з музикантом Cepasa з’явився альбом, який виконають на Atlas Weekend. Вишебаба підкреслив: «Ми наче виштовхнуті поза зрозумілий світ прогресу. Усі ми зараз за межею». Збірка уникає героїзації та говорить про крихкість людини в умовах постійної війни.
