By Андрій Савченко 
На фронті обірвалося життя 24-річного студента-медика та бойового медика Віталія Гакала з позивним «Професор». Він у 2022 році брав участь в евакуації поранених захисників з «Азовсталі».
Юнак загинув 27 липня. Про це повідомили в Першому добровольчому мобільному шпиталі та Департаменті охорони здоров’я Тернопільської ОДА.
Шлях від фельдшера до бойового медика
Віталій вирішив стати лікарем ще в дитинстві. У 2020 році він здобув освіту в Кременецькому медичному фаховому коледжі. Хлопець працював фельдшером на «швидкій». У травні 2022 року супроводжував бригади екстреної медичної допомоги під час евакуації поранених з «Азовсталі» у Маріуполі. Ту гуманітарну місію називають однією з найнебезпечніших.
Згодом Віталій продовжив навчання в Тернопільському національному медичному університеті. Паралельно з навчанням він працював, а згодом пішов добровольцем на фронт, де служив бойовим медиком.
Юнак виконував завдання в команді Першого добровольчого мобільного шпиталю та «Госпітальєрів». У жовтні 2025 року став до лав 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Віталій служив на Донеччині, зокрема в районах Часового Яру, Бахмута, Соледара, а також на Лиманському, Покровському та Курському напрямках.
Потенціал і мрія стати лікарем
Засновниця та командирка «Госпітальєрів» Яна Зінкевич пояснила, що свій позивний хлопець отримав не випадково, а за непересічні здібності. Він знаходив можливість навчатися навіть на фронті і мріяв стати лікарем.
«У нього був колосальний потенціал – він мав усі дані, щоб стати одним із наймолодших докторів медичних наук. Він сам казав: «Медицина – це те, що вмію робити найкраще». А ще любив повторювати: «Менше думайте – більше робіть!» Віталій часто казав, що війна змінила його ставлення до людей: якщо не допомагати одне одному, світ і мораль просто зруйнуються. Ми втратили не просто талановитого лікаря, а дуже доброго, світлого і надійного друга», – вважає Зінкевич.
Попри службу хлопець успішно продовжував навчання в медичному виші. Він хвалився, що навіть не мав заборгованостей, адже встигав вчасно виконувати завдання і здавати роботи.
«Для нас Віталій назавжди залишиться щирою, світлою і небайдужою людиною. Він по-справжньому любив медицину і дуже мріяв стати добрим лікарем – тим, кому довіряють і хто завжди готовий прийти на допомогу», – написали про нього в Першому добровольчому мобільному шпиталі.