By Андрій Савченко 
Кельма — це ручний інструмент муляра й штукатура у вигляді відшліфованої металевої лопатки з вигнутою ручкою. Вона потрібна для набирання, нанесення, розрівнювання та підрізання будівельних розчинів під час кладки цегли, блоків, штукатурення стін і укладання плитки.
Без кельми неможливо якісно виконати більшість кам’яних і оздоблювальних робіт. Її форма дозволяє точно дозувати суміш, заповнювати вертикальні шви та зрізати надлишки, чого не дає зробити жоден інший інструмент.
У цій статті розберемо конструкцію, види, правильну техніку роботи, відмінності від шпателя та типові помилки, які допускають навіть досвідчені майстри.
Походження назви та історичний контекст
Слово «кельма» (або «кельня») прийшло в українську мову через польське kielnia із середньоверхньонімецького kelle. Спочатку так називали і кухонний черпак, і лопатку муляра. Етимологи пов’язують його з праслов’янським коренем, близьким до українського «жолоб».
Інструмент відомий з середньовіччя. Уже тоді муляри користувалися трикутними або трапецієподібними лопатками для кладки кам’яних стін. Кельма стала одним із символів масонства — вона уособлювала поширення «цементу братерської любові». Сьогодні її зображення часто зустрічається на логотипах будівельних компаній.
Сучасні кельми майже не змінили базову форму, але матеріали стали кращими: вуглецева або нержавіюча сталь, ергономічні рукоятки з прогумованим покриттям, які зменшують втому руки під час довгої роботи.
Конструкція кельми та як вона працює
Кельма складається з трьох основних частин:
- робоче полотно (лопатка) — відшліфована з обох боків сталева пластина товщиною 0,7–1,2 мм;
- шийка (ніжка) — вигнутий металевий стрижень, що з’єднує полотно з ручкою під певним кутом;
- рукоятка — дерев’яна, пластикова або прогумована, іноді з металевим наконечником для постукування по цеглі.
Кут між полотном і ручкою зазвичай становить 15–30 градусів. Саме завдяки цьому майстер може набирати розчин і накидати його різким рухом кисті, а не всієї руки. Жорсткість полотна дозволяє працювати з важкими цементно-піщаними сумішами, які гнучкий шпатель просто не втримає.
Принцип дії простий: кельмою набирають потрібну кількість розчину з ящика чи сокола, підносять до поверхні й або накидають кистьовим рухом, або намазують тонким шаром. Краєм полотна зрізають надлишки зі швів, а плоскою стороною розрівнюють.
Основні види кельм за призначенням
Форма полотна визначає сферу застосування. Ось найпоширеніші типи:
| Вид кельми | Форма полотна | Основне призначення |
|---|---|---|
| Мулярська (кам’яна) | Трикутна або трапецієподібна, масивна | Кладка цегли та блоків, замішування розчину |
| Штукатурська | Трапецієподібна або прямокутна, легша | Накидання та розрівнювання штукатурки |
| Плиточна (краплеподібна) | У формі краплі | Дозування клею під плитку |
| Зубчаста | З зубцями різного розміру | Нанесення клею рівномірним шаром |
| Розшивка | Вузька, часто у формі розрізаної трубки | Формування швів між цеглою |
| Кутова | Два полотна під 90° | Робота у внутрішніх і зовнішніх кутах |
Джерело: узагальнення даних з ГОСТ 9533-81 та практики будівельних довідників.
Окремо варто згадати венеціанську кельму — тонке, гнучке полотно з нержавіючої сталі з заокругленими кутами. Її використовують для нанесення декоративної штукатурки тонкими шарами та полірування поверхні до блиску.
Як правильно працювати кельмою: практичні прийоми
Правильна техніка починається з хватки. Рукоятку тримають так, щоб вказівний палець лежав на шийці — це дає кращий контроль. Для накидання розчину працює переважно кисть: різкий короткий рух вперед і зупинка. Сила взмаху залежить від густоти суміші та потрібної товщини шару.
При кладці цегли кельмою спочатку розкладають «ліжко» розчину на нижній ряд, потім «намазують» торець наступної цеглини (техніка «buttering»). Надлишки одразу зрізають і повертають у ящик. Багато хто стикається з ситуацією, коли розчин стікає з кельми — це означає, що суміш занадто рідка або полотно забруднене.
Для штукатурення спочатку накидають оббризг, потім ґрунт. Кельму тримають під кутом 15–25° до стіни. Після нанесення поверхню розрівнюють напівтерком або гладилкою, а кельмою лише підправляють.
З практики: новачкам зручніше починати з кельми середнього розміру (160–180 мм). Занадто велика втомлює руку, занадто маленька сповільнює роботу.
Кельма чи шпатель — у чому принципова різниця
Ці інструменти часто плутають, хоча завдання у них різні. Кельма має жорстке полотно й вигнуту ручку — вона створена для роботи з важкими, в’язкими розчинами. Шпатель — тонкий і гнучкий, його полотно розташоване майже в одній площині з рукояткою. Він ідеально підходить для шпаклівки, тонких шарів і фінішного вирівнювання.
Якщо спробувати накидати цементно-піщану штукатурку шпателем, суміш просто сповзе або інструмент зігнеться. І навпаки: жорсткою кельмою важко зробити ідеально гладку поверхню під фарбування. Професіонали завжди тримають під рукою обидва інструменти.
Поширені помилки при виборі та використанні
Найчастіша помилка — купівля універсальної кельми «на всі випадки». Трикутна масивна модель добре лягає в руку муляра, але незручна для декоративної штукатурки. Зубчаста кельма з великими зубцями залишає занадто товстий шар клею під тонку плитку.
Друга поширена проблема — робота брудним інструментом. Засохлий розчин на полотні створює борозенки й погіршує зчеплення. Після кожного замісу кельму потрібно очищати.
Третя помилка — неправильний кут нахилу. Якщо тримати полотно майже паралельно стіні, розчин не прилипає. Якщо під великим кутом — залишаються товсті напливи.
Багато хто недооцінює якість сталі. Дешеві кельми з м’якого металу швидко гнуться й іржавіють. Краще брати інструмент з вуглецевої або нержавіючої сталі товщиною не менше 0,8 мм.
Догляд за кельмою та коли її варто замінити
Після роботи інструмент одразу очищають від розчину вологою ганчіркою або щіткою. Не залишайте кельму у воді надовго — навіть нержавіюча сталь може втратити захисний шар. Дерев’яну рукоятку час від часу обробляють олією, щоб вона не розсихалася.
Кельму варто замінити, якщо:
- полотно помітно вигнулося або має глибокі подряпини;
- шийка розхиталася;
- краї стали нерівними й залишають сліди на поверхні.
Якісна кельма при правильному догляді служить 5–10 років навіть за інтенсивного використання.
Кельма залишається одним із найдавніших і водночас незамінних інструментів у будівництві. Правильно підібрана й освоєна техніка роботи з нею суттєво впливає на швидкість і якість кладки чи штукатурки. Розуміння різниці між видами кельм і вміння ними користуватися — це базовий навик, який відрізняє аматора від професіонала.