By Андрій Савченко 
Колір швів між плиткою часто вирішує, чи виглядатиме облицювання цілісним і спокійним, чи навпаки — динамічним і акцентованим. Готові палітри виробників не завжди покривають потрібний тон, особливо коли плитка має складний відтінок або дизайн вимагає нестандартного рішення. У таких випадках колерування затирки стає практичним інструментом, а не експериментом «на авось».
Процес нескладний, але вимагає точності: від вибору бази до контролю пропорцій і обов’язкового пробного замісу. Нижче — розбір усіх етапів, які дозволяють отримати передбачуваний результат без втрати міцності шва.
Окремо розглянемо, коли самостійне тонування виправдане, а коли краще звернутися до готових кольорових сумішей або засобів для перефарбування вже укладених швів.
Коли самостійне колерування справді потрібне
Найчастіше до колерування вдаються, коли потрібного кольору немає в асортименті Ceresit, Mapei, Litokol чи інших виробників. Типові ситуації: плитка з унікальним відтінком (сіро-зелений, теплий бежевий з рожевим підтоном), бажання отримати шов точно в тон або на 1–2 тони світліший/темніший, або створення контрастного акценту, якого немає в стандартній лінійці.
Другий поширений сценарій — невеликий обсяг робіт, коли купувати цілу упаковку рідкісного кольору недоцільно. Біла або світло-сіра цементна затирка є універсальною базою, а пігмент додається точково.
Важливо розуміти обмеження. Епоксидні затирки колеруються переважно в умовах професійної майстерні — домашні спроби часто призводять до порушення співвідношення компонентів. Силіконові та поліуретанові склади також погано піддаються самостійному тонуванню. Оптимальний матеріал — цементна затирка на білому або світло-сірому цементі.
Які пігменти підходять і скільки їх додавати
Для колерування використовують спеціальні пігментні пасти або порошкові оксидні пігменти, стійкі до лужного середовища цементу та ультрафіолету. Звичайні художні фарби, гуаш чи інтер’єрні колоранти не підходять — вони швидко вимиваються або змінюють відтінок.
Порошкові оксиди заліза (жовтий, червоний, чорний, коричневий) і хрому (зелений) дають найстабільніший результат. Рідкі пігментні пасти зручніші в дозуванні, але вимагають ретельного перемішування.
Орієнтовні пропорції (від маси сухої суміші):
| Бажаний ефект | Кількість пігменту на 1 кг сухої затирки | Примітка |
|---|---|---|
| Легкий пастельний тон | 2–5 г | Додавати поступово |
| Середня насиченість | 8–15 г | Найчастіший робочий діапазон |
| Глибокий, насичений колір | 20–30 г | Не перевищувати 5–7 % від маси |
Джерело: узагальнені рекомендації виробників пігментів і практика застосування цементних затирок.
Перевищення 7 % часто знижує міцність і водостійкість шва. Після висихання колір завжди світлішає на 1–2 тони, тому робочий розчин роблять трохи темнішим за бажаний кінцевий результат.
Покрокова технологія колерування
Спочатку готують суху базу. Білу затирку краще брати від перевіреного виробника з дрібним наповнювачем (для швів 1–6 мм). Сіра база дає більш приглушені, «земляні» відтінки.
Пігмент додають одним із двох способів:
- у воду затворення (для рідких паст) — так колір розподіляється рівномірніше;
- у суху суміш (для порошкових окси